Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин, що свідчать про невелику небезпечність особи неповнолітнього.

Предыдущая124125126127128129130131132133134135136137138139Следующая

злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин, що свідчать про невелику небезпечність особи неповнолітнього.

Необхідними умовами застосування таких заходів є: а) вчинен­ня злочину вперше; б) злочин належить до категорії злочинів неве­ликої тяжкості (ч. 2 ст. 12 КК).

2) Частина 2 ст. 105 містить вичерпний перелік примусових за­ходів виховного характеру:

а) застереження;

б) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по­ведінки неповнолітнього;

в) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє проханне;

г) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятиріч­ного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодуван­ня заподіяних майнових збитків;

ґ) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-вихов­ної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах і порядок їх залишення визначаються законом.

Застереження полягає в осудженні (осуді) суспільне небезпеч­ної поведінки неповнолітнього, у вимозі припинити таку поведінку під загрозою застосування більш суворих заходів відповідальності.

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведін­ки неповнолітнього може, наприклад, полягати у забороні відвіду­вати у вечірній час парки, кафе, у вимозі сумлінно відвідувати на­вчальні заклади тощо. Тривалість цих обмежень визначає суд.

Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замі­няють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також: окремих громадян на їх прохання за своєю суттю припускає встановлення контролю і посилення виховного впливу з боку тих осіб, що були зобов'язані в силу сімейних, виробничих або інших відносин здійснювати позитивний вплив на неповнолітнього. Саме тому цей захід може застосовуватися тільки тоді, коли батьки або колектив мають реальну можливість здійснити такий вплив, створи­ти нормальну обстановку для неповнолітнього. У пункті 6 постано­ви Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. «Про прак­тику застосування судами примусових заходів виховного характеру»'

Юридичний вісник України. - 1996. - № 10.

Розділ XXII

рекомендовано передавати неповнолітніх під нагляд батьків або осіб, що їх заміняють, лише при наявності даних про їхню спроможність забезпечити виховання. Ця ж вимога ставиться і до колективу або інших громадян. Слід при цьому мати на увазі, що закон вимагає обо­в'язкової згоди колективу на здійснення нагляду і проведення вихов­ної роботи з неповнолітнім, а щодо громадян — наявність з їхнього боку відповідного прохання (п. З ч.2 ст.105).



Як і при обмеженні дозвілля, тривалість передачі неповнолітньо­го під нагляд колективу, батькам або іншим особам визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Більш суворим видом примусових заходів виховного характеру є покладення на неповнолітнього обоє 'язку відшкодувати заподіяний майновий збиток. Закон, проте, обмежує можливість його застосуван­ня як віком неповнолітнього, так і його матеріальним становищем: цей захід може бути застосований тільки до неповнолітніх, які досягли п'ятнадцятирічного віку і мають майно, кошти або прибуток.

Найбільш суворим з аналізованих заходів є направлення непов­нолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків. Такими установами відповідно до Закону від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх»' є загальноосвітні школи соціальної ре­абілітації, в які направляються особи від одинадцяти до чотирнад­цяти років, і фахові училища соціальної реабілітації для осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Як найсуворіший з усіх заходів, передбачених ч. 2 ст. 105, цей захід може застосовуватися лише тоді, коли неповнолітній не може бути виправлений іншими заходами. Строк цього заходу визначаєть­ся судом, але не може перевищувати трьох років.

Відповідно до Закону від 24 січня 1995 р. основними завданнями за­гальноосвітніх шкіл і фахових училищ соціальної реабілітації є створення належних умов для життя, навчання і виховання учнів, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвит­ку індивідуальних здібностей, а також забезпечення соціальної реабілі­тації учнів, їх правового виховання і соціального захисту.

Виходячи з цього, закон допускає у виняткових випадках мож­ливість тримання у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації неповнолітніх до п'ятнадцяти років, а у фахових училищах соціаль­ної реабілітації — до дев'ятнадцяти років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки.

Ведомости Верховной РадьІ УкраиньІ. - 1995. - № 6. - Ст. 35.


7695765418724628.html
7695810231383749.html
    PR.RU™