Структура часу на створення програмного продукту

№ етапу Позначення часу даного етапу Зміст етапу
Tпо Підготовка опису завдання
Опис задачі
Розробка алгоритму
Tбс Розробка блок-схеми алгоритму
Написання програми
Tнп Набивання програми
Tнт Налагодження й тестування програми
Оформлення документації

Час розраховується в людино-годинах, причому Тпо береться по фактично відпрацьованому часу, а час інших етапів розраховується по умовному числу команд .

Умовне число команд визначається по формулі:

, (6.1)

де – число команд, що враховує умовне число команд залежно від типу завдання, для даного завдання коефіцієнт приймається = 1600; вибрати значення коефіцієнта можна з табл. 6.2.

- коефіцієнт, що враховує новизну й складність програми (табл.6.3).

Табл. 6.2

Число команд залежено від типу завдання

Тип завдання Число команд
Завдання обліку від 1400 до 1500
Завдання оперативного керування від 1500 до 1700
Завдання планування від 3000 до 3500
Різноманітні завдання від 4500 до 5000
Комплексні завдання від 5000 до 5500

Програмні продукти по ступені новизни можуть бути віднесені до однієї з 4-х груп:

Група а - розробка принципово нових задач;

Група б — розробка оригінальних програм;

Група в - розробка програм з використанням типових рішень;

Група г - разова типова задача.

Для даної задачі ступінь новизни – а.

По ступені складності програмні продукти можуть бути віднесені до однієї з 3-х груп:

1) 1 – алгоритми оптимізації й моделювання систем;

2) 2 – задачі обліку, звітності й статистики;

3) 3 – стандартні алгоритми.

Дане завдання може бути віднесене до 1 групи складності.

Коефіцієнт визначається з таблиці 6.3 на перетинанні груп складності й ступені новизни [1].


Табл. 6.3

Визначення коефіцієнта, що враховує групу складності

і ступінь новизни

Мова програмування Група складності Ступінь новизни
А Б В Г
високого рівня 1.38 1.26 1.15 0.69
1.30 1.19 1.08 0.65
1.20 1.10 1.00 0.60
низького рівня 1.58 1.45 1.32 0.79
1.49 1.37 1.24 0.74
1.38 1.26 1.15 0.69



Для даного завдання коефіцієнт = 1.38.

Тепер, виходячи з формули (6.1) можна визначити умовне число команд:

.

Визначаємо час, витрачений на кожний етап створення програмного продукту:

1) Tпо (час на підготовку опису завдання), береться по факту й становить:

Tпо =

2) Tо ( час на опис задачі ) визначається по формулі:

Tо = , (6.2)

де – коефіцієнт урахування змін задачі, коефіцієнт залежно від складності завдання й числа змін вибирається в інтервалі від 1.2 до 1.5. Для даного завдання ;

– коефіцієнт, що враховує кваліфікацію програміста. Визначити значення коефіцієнта можна із табл. 6.4 [2].

Табл. 6.4

Визначення коефіцієнта, що враховує кваліфікацію програміста

Стаж програміста Значення коефіцієнта
до 2-х років 0.8
від 2 до 3 років 1.0
від 3 до 5 років 1.1 — 1.2
від 5 до 7 років 1.3 — 1.4
понад 7 років 1.5 — 1.7

Для стажу програмування від трьох до п’яти років значення коефіцієнта =1,1.

За формулою (6.2) підрахуємо час на опис завдання:

Tо =

3) Tа (час на розробку алгоритму) розраховуємо по формулі:

Tа = . (6.3)
Tа =

4) Tбc (час на розробку блок-схеми) визначається аналогічно Tа по формулі (6.3) і становить:

Tбс = .

5) Tн (час написання програми мовою програмування) визначається по формулі:

Tн = . (6.4)

Tн = .

6) Tнп (час набивання програми ) визначається по формулі:

Tнп = . (6.5)

Tнп = .



7) Tнт (час налагодження й тестування програми) визначається по формулі:

Tот = (6.6)

Tнт = .

8) Tд (час на оформлення документації), береться по факту й становить:

Tд =

Тепер, знаючи час, витрачений на кожному етапі, можна підрахувати загальний час на створення програмного продукту по наступній формулі:

Tпр = Tпо + Tо + Tа + Tбс + Tн + Tнп+ Tот+ Tд (6.7)

Tпр = 40 + 56.2 + 40.1∙2 + 60.2 + 44.16 + 168.61 +40 = 489.37

6.2. Розрахунок заробітної плати виконавця робіт по створенню програмного продукту

Основна заробітна плата визначається по формулі:

(грн), (6.8)

де пр – загальний час на створення програмного продукту ( );

Тс – тарифна ставка, що визначається по формулі:

, (6.9)

де – місячний оклад програміста, у нашім випадку

Др – робочі дні за рік, Др = 253 (днів);

Тзм – тривалість зміни, Тзм = 8 (годин).

Умовна часова тарифна ставка становить:

,

а основна заробітна плата:

Додаткова заробітна плата (премія) береться в розмірі 15 % від основної.

(6.10)

Загальна заробітна плата дорівнює сумі основної та додаткової:

(6.11)

6.3. Розрахунок відрахування від заробітної плати (єдиного соціального податку)

Єдиний соціальний податок становлять 39.5 % від заробітної плати:

(6.12)

6.4. Розрахунок собівартості 1-єї машино-години роботи ЕОМ

Основою для розрахунку витрат на утримання і експлуатацію ЕОМ, що використовується для даного програмного продукту, є собівартість машино-години роботи ЕОМ за рік.

Спочатку визначимо річні витрати кожного компонента собівартості, у число яких входять:

1) Основна заробітна плата працівників, що забезпечують функціонування ЕОМ.

До числа цих працівників відносяться:

- інженер- електронщик;;

- системний програміст;

- оператор.

Основна річна заробітна плата кожного із цих категорій працівників, що доводиться на 1 комп’ютер, визначається по формулі:

, (6.13)

де – місячний оклад робітника відповідної професії;

– кількість ЕОМ, що обслуговуються одним працівником;

– відсоток премії.

Для інженерів-електронщиків: (грн) та = 13 (од).

Для системних програмістів: (грн) та = 26 (од).

Для оператора: (грн) та = 9 (од).

Підставляємо значення у формулу (5.13), одержуємо:

Тепер можна визначити сумарну річну заробітну плату працівників, що забезпечують функціонування ЕОМ:

(грн), (6.14)

2) Додаткову заробітну плату обслуговуючого персоналу беремо в розмірі 15 % від основної:

(6.15)

Загальна заробітна плата дорівнює сумі основної й додаткової:

(6.16)

3) Відрахування від заробітної плати обслуговуючого персоналу беремо 39.5% від загальної зарплати обслуговуючого персоналу:

(6.17)

4) Основна заробітна плата адміністративного й допоміжного персоналу.

До адміністративного персоналу, частина заробітної плати якого також повинна входити в собівартість машино-години, віднесемо начальника ОЦ. Його основна заробітна плата визначається по формулі (6.13), тільки та буде позначати кількість ЕОМ у відділі:

З допоміжного персоналу врахуємо прибиральницю, що буде прибирати адміністративні приміщення.

Заробітна плата прибиральниці, що доводиться на 1 комп’ютер, визначається також по формулі (6.13):

Тепер знайдемо сумарну заробітну плату адміністративного та допоміжного персоналу:

(грн), (6.18)

5) Додаткова заробітна плата адміністративного та допоміжного персоналу розраховується в розмірі 15 % від основної:

(6.19)

Загальна заробітна плата дорівнює сумі основної й додаткової:

(6.20)

.

6) Відрахування від заробітної плати адміністративного й допоміжного персоналу беремо в розмірі 39.5% від загальної заробітної плати.

(6.21)

7) Амортизаційні відрахування визначаються в розмірі 20% від балансової вартості ПЭВМ, яка наведена в табл. 6.6.

Табл. 6.6

Вартість однієї ЕОМ

Найменування Ціна, грн.
Монітор
Материнська плата
Процесоор
Відео карта
HDD
CD-RW
CPU Cooler
Клавіатура
Миш
Корпус системного блоку
Всього:

, (6.22)

де — балансова вартість однієї ЕОМ із периферією (табл. 6.6).

.

8) Витрати на електроенергію складаються з:

- витрат на силову електроенергію;

- витрат на електроенергію, що йде на освітлення.

Витрати на силову електроенергію визначаються по формулі:

(6.23)

де – вартість 1 у грн;

– сумарне споживання електроенергії ЕОМ із периферією у .

(6.24)

де – ефективний річний фонд часу роботи ЕОМ у годинах;

потужність ЕОМ залежно від периферії;

– коефіцієнт завантаження ЕОМ;

– коефіцієнт одночасної робота ЕОМ;

– коефіцієнт, що враховує втрати в електричній мережі;

– коефіцієнт корисної дії.

Ефективний річний фонд часу роботи ЕОМ при роботі ОЦ в 1 зміну буде дорівнювати:

, (6.25)

Тепер можемо визначити сумарне споживання електроенергії:

Для бюджетних організацій грн. за 1 .

Підставляючи значення у формулу (6.23), одержуємо:

Витрати на електроенергію, що йде на освітлення визначаються по формулі:

(6.26)

де – ефективний річний фонд часу роботи ЕОМ у годинах;

— вартість 1 в грн;

— сумарне споживання, що йде на освітлення у .

= 200 .

Підставляючи значення у формулу (6.26), одержуємо:

,

Тепер визначаємо загальні витрати на електроенергію:

(6.27)

9) Витрати на додаткові матеріали беруться по факту й становлять:

10) Витрати на профілактику становлять 2 % від балансової вартості ЕОМ із периферією.

(6.28)

11) Витрати на опалення виробничих площ визначаються по формулі:

(6.29)

де кв.м. – витрати на опалення на 1 кв. метр становлять 6.4 грн на місяць;

– площа ОЦ (кв.м.) на 1 ЕОМ (7 м2).

Підставляючи значення у формулу (6.29) одержуємо:

12) Витрати на обслуговування виробничих площ визначаються по формулі:

(6.30)

де — витрати на 1 кв.метр, приблизно від 20.0 до 30.0 грн на місяць;

— площа ОЦ (кв.м.) на 1 ЕОМ (від 5 до 7 м2).

Підставляючи значення у формулу (6.30), одержуємо:

13) Інші виробничі витрати беруться в розмірі 30% від основної зарплати працівників, що забезпечують функціонування ЕОМ:

(6.31)

Тепер, склавши всі 13 компонентів, визначаємо річні витрати на утримання і експлуатацію 1-єї ЕОМ:

(6.32)

Далі визначаємо собівартість 1-єї машино-години роботи ЕОМ, що визначається по формулі:

(6.33)

Підставляючи значення у формулу (5.33), одержуємо:

6.5. Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію ЕОМ

Тепер, знаючи собівартість 1-єї машино-години роботи ЕОМ і час на створення програмного продукту, що вимагає використання ЕОМ, можна визначити витрати на утримання і експлуатацію ЕОМ, що ставляться до даного програмного продукту:

(6.34)

де – собівартість 1-єї машино-години роботи ЕОМ;

– сумарний час етапів, що вимагають використання ЕОМ.

Час на створення програмного продукту, що вимагало використання ЕОМ, можна визначити по формулі:

(6.35)

Таким чином, підставляючи значення у формулу (6.34) одержимо:

6.6. Розрахунок собівартості програмного продукту

У собівартість програмного продукту входять наступні елементи:

1) Основна заробітна плата виконавця робіт зі створення програмного продукту;

2) Додаткова заробітна плата виконавця робіт зі створення програмного продукту;

3) Відрахування від заробітної плати (єдиний соціальний податок);

4) Витрати на утримання і експлуатацію ЕОМ, що ставляться до даного програмного продукту;

5) Інші витрати.

Перші 4 елементи нам уже відомі, а інші витрати становлять 10% від суми перших 4-х елементів.

(6.36)

Тепер, склавши всі елементи, можна визначити собівартість програмного продукту.

(6.37)

6.7. Розрахунок ціни програмного продукту

Тепер, знаючи собівартість програмного продукту, можна визначити його ціну. Ціна складається з декількох компонентів:

(6.38)

де — собівартість програмного продукту;

— прибуток, що беремо в розмірі 25 % від собівартості:

, (6.39)

— податок на додану вартість, що береться в розмірі 20 %.

(6.40)

Підставляючи послідовно значення у формулу (6.38), визначаємо ціну програмного продукту:

Результати розрахунків економічної частини зведемо в табл. 6.6.

Табл. 6.6

Результати розрахунків економічної частин

Найменування показника Сума (грн.)
Заробітна плата розроблювачів 7658.6
Відрахування від зарплати виконавця робіт 2726.47
Витрати на утримання і експлуатацію ЕОМ 2295.5
Разом 12680.52
Інші витрати 1268.052
Собівартість програмного продукту 13948.6
Прибуток 4184.6
ПДВ 18133.2
Ціна програмного продукту 36266.4

Потрібно відзначити, що вартість розробки програмного продукту сторонніми організаціями буде становити від до .

Даний програмний продукт рентабельний і конкурентоспроможний з погляду економіки й може, бути впроваджений у системах підтримки та прийняття рішень для оперативно-деспетчерського управління розподіленими об’єктами.


7701173657298842.html
7701210550986507.html
    PR.RU™